Home

Ладижинська ТЕС

Народу нашого талант
Створив Ладижинський гігант,
Потужну і могутню ТЕС –
Енергетики прогрес.
    Експериментальна наша ТЕС
    Основу внесла у процес:
    Добротно й швидко будувати,
    Гіганти – станції давати.
На користь нашої країни   
Працюють, трудяться турбіни.
Влітку, взимку, восени
Не знають спокою вони.
                                       

     На березі водосховища весною 1968 р. відбувся урочистий мітинг, присвячений початку будівництва однієї з найпотужніших в країні електростанції -1 мільйон 800 тисяч кіловат. Незважаючи на сувору зиму, 1969-го, в січні дав першу продукцію автоматизований бетонний завод, що прискорило будівельні роботи на електростанції і в містечку енергетиків. Уже влітку залізнична колія з'єднала будмайданчик із залізничною станцією Ладижин. Обласна газета «Вінницька правда» за 28 лютого 1969 р. писала:«Люті морози завдали енергобудівникам чимало клопоту. До металу так і прикіпали руки. Застигав бетон. Та, незважаючи ні на що, набраний високий темп в перші дні нового року не спадав. Труднощі ще більше наснажували людей енергією, посилювали їх стійкість і наполегливість.Особливо тривожними, напруженими були ці дні для будівників головного корпусу електростанції. Саме тоді, коли найбільше дошкуляли морози, на повну потужність запрацював новий бетонний завод. Монтажники разом з групою наладчиків під керівництвом інженера Григорія Івановича Коржова дотримали свого слова. Першу чергу заводу, яка даватиме щодоби по 600 кубометрів будівельного «хліба», вони здали в строк.Справно працює автоматика. Оператори-дозатори швидко оволоділи секретами управління механізмами. Сумлінно трудяться Олена Нестерук, Володимир Бондар, Борис Попеляр та інші експлуатаційники. Начальник автопарку комуніст Віктор Адаменко, хоч у нього і скрутно з транспортом, забезпечив безперебійну доставку бетону на будівельний майданчик.Бетон пішов. Це викликало хвилю нового трудового піднесення. Особливо в тих, хто трудиться на дні котловану головного корпусу. Бригадир дільниці енергомонтажників Василь Штаненко в співдружності з виконробом Олександром Богданом поклали першу фундаментну плиту вагою 28 тонн під колону машинного залу. А вже через тиждень таких плит на бетонних основах лежало 10.На дні котловану нині трудиться вісім бригад. Кожна проявляє високу організованість, витривалість. Але чи не найбільше стараються арматурники з бригади Петра Зайцева. їх шістнадцять. Одні в'яжуть дротом товсте покручене пруття. Інші зварюють його. їх не зупиняють ні завірюха, ні пекучі морози, ні пронизливі вітри. Відступають труднощі перед настирливістю електрозварювальників Геннадія Селіванова і Марії Зайцевої, робітників Петра Тараненка, Степана Круця й інших.Бували дні, коли арматурники по шістнадцять годин підряд не виходили з котловану. Проте вони нікого не затримали і самі немало зробили, виконавши в таких умовах мало не півтори місячних норми.Від арматурників не відставали бригади бетонярів Чеслава Сімонайця й Олександра Головатого. Вони вчасно рапортували про встановлення першої фундаментної плити бункерного відділення головного корпусу. Тут за шість днів вкладено майже 1500 кубометрів бетону. Нелегко це далося. Ледве встигнуть, було, розгорнути лопатами вилиту сіру масу, як в ній катастрофічно падала температура. Доводилось вдаватись до обігрівання, утеплювати.За спорудженням бункерної плити слідкували всі енергобудівники. Головний інженер управління будівництва ДРЕС Григорій Романович Балинський того тижня майже не залишав промислову дільницю.На відмінно склали екзамен бетонярі. Зараз вони споруджують другу таку ж плиту.Набагато просунулись вперед і бригади монтажників Василя Штаненка, Івана Найди та Володимира Тризни. Вони посиленими темпами стелять днище машинного залу. З 784-х дванадцятитонних бетонних плит, які ляжуть на дно котловану, вони вклали вже дві третини. Змонтовано також близько 200 погонних метрів під'їзної естакади машинного залу і 280 метрів естакади котлового відділення. Ширшає фронт робіт і на житловому масиві. Тут відзначилась бригада Івана Бабицького. її колектив почав монтаж п'ятого 60-квартирного будинку. Швидко піднімається вгору цегляна будівля середньої школи, яку зводить бригада Германа Кисельова. За місяць виріс її перший поверх. Повзаючи на стальних рейках, дзвенить металом баштовий кран. За його важелями - кращий машиніст дільниці Василь Швець. Швидко підіймаються вгору і опускаються біля мулярів піддони з силікатною цеглою. - До квітня думаємо закінчити зводити каркас, - каже бригадир. - А у вересні тут пролунає перший шкільний дзвоник. Важким видався морозний місяць для енергобудівників. Важким, але ударним. Більш як на мільйон двісті тисяч карбованців виконано робіт. Планове завдання перекрито. А попереду ще більші справи. Бо ж рік ленінського ювілею повинен стати роком пуску першого агрегату Ладижинської ДРЕС». Колективний кореспондент «Вінницької правди» - тростянецька районна газета «Ленінським шляхом». Спорудження головного корпусу тривало рівно рік. Через 28 місяців Ладижинська ТЕС дала перший струм у рекордно короткий строк – за три роки і 8 місяців - було пущено 6 блоків. Щорічна потужність енерго-велетня склала 27 мільйонів кіловат-годин електроенергії, більше, аніж давали ЗО електростанцій, споруджених за планом ГОЕЛРО. Нагородами Батьківщини відзначено 58 будівельників Ладижинської ДРЕС. Бригадиру енергомонтажників І.А.Бабицькому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Орденами Трудового Червоного Прапора нагороджені бригадири П.Є.Мельник, А.Г.Згода, П.М.Каралаш. Начальника управління будівництва електростанції Геннадія Михайловича Аксьонова нагороджено орденом Леніна. Два десятиліття очолював багатотисячний колектив енергетиків Микола Васильович Русанов - людина дуже відома і шанована в колі енергетиків України. Під його керівництвом Ладижинська ТЕС стала флагманом індустрії не лише нашої області, але й усієї України. За багаторічну сумлінну працю Микола Васильович Русанов нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, орденом «Знак пошани». Чималу роль на Ладижинській ТЕС відігравав секретар парткому Ладижинської ДРЕС Ліман Василь Андрійович, який очолював партійну організацію електростанції. Після Русанова М.В. директором Ладижинської ТЕС вже більше десяти років поспіль працював Євген Кузьмич Якушин, який виділявся серед інженерного персоналу високим професіоналізмом, культурою та енергією. Його держава нагородила орденами «Дружби народів» та «Знак пошани». Сьогодні на ТЕС зайнято близько 3000 людей. Сюди підведений природний газ. За цей час на ЛТЕС вироблено понад 274 мільярдів кіловат-годин електроенергії, а за добу ТЕС виробляє 21 мільйон кіловат. У грошах - це 2 мільйони 200 тисяч гривень.